Образ Аліси, створений Льюїсом Керролом у повістях «Аліса в Дивокраї» (Alice’s Adventures in Wonderland, 1865) та «Аліса в Задзеркаллі» (Through the Looking-Glass, 1871), є одним із найвідоміших літературних персонажів, що вийшли далеко за межі авторського тексту та перетворилися на культурний міф, архетип героя-мандрівника й універсальний символ ініціації, пізнання та уяви. Аліса стала не лише героїнею дитячої літератури, а й джерелом філософських, семіотичних, інтертекстуальних та естетичних пошуків у різних національних традиціях і жанрових формах – від класичної казки до постмодерної антиутопії, від готичного трилера до наукової фантастики.

Образ Аліси понад 150 років надихає письменників, режисерів, художників, музикантів і філософів, які переосмислюють її історію, психологію, символіку та сюжетну архітектоніку. У ХХ і ХХІ століттях цей феномен виявився особливо виразно: Аліса стає образом, який потрапляє в граничні простори свідомості, подорожує паралельними світами, утрачає або віднаходить власну ідентичність. Вона змінює зовнішність, вік, етнічність, епоху, однак незмінною лишається сюжет ініціації та стремління до самопізнання.