Поезія спротиву: громадянські та екзистенційні мотиви

ПЕРЕКЛАД     ПОЕЗІЇ

Лілія Буджурова

 

***

 

Коли наш народ повернеться додому, 

Тоді доведеться згадати вам знову, 

Хто ми, а якого ви роду самі,

Що зайдами стали на нашій землі. 

 

Коли вже не будем слухняними псами, 

Просить у вас милості теж перестанем. 

Ми гордість свою віковічну згадаєм,

Що скіфів і тарів корінням сягає.

 

Коли ми вернемось – а ми повернемось,

В степу, як колись, чи у горах зберемось,

І радісно справимо тризну за вашим

Брехливим законом і ладом вчорашнім.

За тими байками про дружбу народів

В той час, коли нас позбавляли свободи.

Коли позбавляли Вітчизни і Бога,

На місці мечеті мостили дорогу.

 

Згадаєм про вашу поступливу правду,

І тиху покору, і болісну зраду,

Про віру, яку розтоптали буквально,

І нищили інші народи безжально

 

Коли повернемося – уклін віддамо 

Тому, хто зберіг ще сумління й добро.

І деспотам тим не кричав алілуя,

Як братові руку його поцілуєм.

А з тих, хто безжально цькує нас понині

Ми маску святенників зняти повинні.

І хай вони глянуть нам в очі відкрито,

Коли відірвуться від влади корита.

 

Коли повернемось – все буде інакше,

І той, хто нас топче, хай з горя заплаче,

Як плакали наші батьки на чужині,

Коли матерів там вони хоронили.

 

Коли повернемось – земля заголосить,

На поміч усіх вона духів попросить,

Повернуть до витоків чисті джерела,

А попіл батьків вознесеться до неба.

 

Ми сльози утремо, радіти всі будем,

І слово дамо, що ніщо не забудем.

Бо тут наша пам’ять, і правда, і сила,

Бо тут наша мати -земля наша мила.

Так крізь покоління ідем ми з любов’ю

Цей шлях окропили ми власною кров’ю.

І навіть хто падав, теж знав, що вернемось,

І разом під небом цим кримським зійдемось.

​

Переклад  Л. Юлдашевої