ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ТЕКСТУ
Оновлено: 18 трав.
Сьогодні я пропоную говорити про візуалізацію як про спосіб роботи з текстом.
Про те, що відбувається з текстом коли ми намагаємося перевести його в зорову форму.
Останніми роками слово «візуалізація» дедалі частіше з’являється і в шкільному, і в університетському дискурсі.
Я ж пропоную подивитися на візуалізацію як на інтелектуальну операцію, пов’язану зі смисловим згортанням тексту, його структуруванням та інтерпретацією.
Текст у сучасній гуманітарній освіті перебуває в парадоксальній ситуації. З одного боку, він залишається центральним об’єктом аналізу. З іншого — змінюється спосіб його сприйняття і опрацювання. І в школі, і в університеті ми дедалі частіше стикаємося з потребою побачити структуру тексту, а не лише прочитати його лінійно.
Саме тут з’являється візуалізація як форма:
● виявлення смислових вузлів;
● фіксації концептів;
● моделювання інтерпретацій;
● перевірки розуміння.
Переконана, що візуалізація тексту — це той інструмент, який дозволяє побачити не лише що ми читаємо, а як ми це розуміємо.
Ілюстрація — це одна з найдавніших форм візуалізації тексту.
Але важливо пам’ятати: ілюстрація ніколи не була нейтральною. Вона завжди є інтерпретацією.
Презентація. Показовим є приклад Туве Янсон — письменниці, яка не лише створила художній світ мумі-тролів, а й візуалізувала його власноруч. Її малюнки не просто супроводжують тексти, а формують цілісну естетику, спосіб бачення персонажів і простору.
У сучасному мистецтві існує розмаїта гама інтерпретацій, зокрема й вільних інтерпретацій, та продовжень відомих творів мистецтва. У цьому разі формується так званий tie-in. Породжені оригінальним твором приквели, інтерквели, мідквели, сиквели, часто створені досвідченими митцями на основі оригінального проєкту, формують Розширений Всесвіт. Мумітролівський дискурс (дискурс – сукупність тематично, культурно або інакше пов’язаних текстів, яка передбачає розвиток та доповнення іншими текстами [2]) включає оригінальні казки-повісті, комікси, ілюстрації, похідні літературні твори тощо.
Ілюстрації інтерпретують словесні образи, а словесні образи – візуальні. Визначити, що є вторинним текстом – словесний чи візуальний – у Туве Янсон дуже важко.
Особливе захоплення викликає надзвичайно відповідальне ставлення Т. Янсон до процесу створення книги. Вона дуже серйозно вибудовувала концепцію кожної книжки, фокусувала увагу на всьому: обкладинці, розташуванню ілюстрацій на сторінці, виборі кеглю для заголовка книжки, розділів, основного тексту. Мисткиня змінювала, експериментувала, тому майже кожна ілюстрація має декілька ескізів.
Обкладинки книг дуже відрізняються від ілюстрацій у тексті. Обкладинки обов’язково кольорові. Однак, як зазначає фінський ілюстратор Міка Лауніс, тільки з появою офсетного друку з’явилася можливість відтворення зображення в кольорі. Ще до 50-х років минулого століття такий спосіб передачі зображення потребував чималих затрат і під час друкування дитячих книг майже не використовувався. «Саме тому немає сенсу говорити про оригінальні ілюстрації Туве Янссон до її першої книжки із зображенням мумі-тролів. Туве малювала чорною тушшю на кальці всі частини майбутнього розвороту: чорні дерева, фіолетове небо, плаття Мюмли і червоні троянди – усе на окремих папірцях, а поруч писала, у який колір та чи та частина малюнка має бути розфарбована».
Ілюстрації зафіксували еволюцію зовнішності головного героя. Як вказує Туве Холленндер, Мумі-троль, створений під час війни, був худим. Далі він округлюється, і найповнішим стає в книзі «Небезпечне літо», яку вважають найщасливішою книгою циклу. Згодом герой знову починає худнути.
Популярні веселі чудернацькі істоти, вигадані фінською письменницею, з’явилися в серії коміксів, які, безумовно, входять до мумітролівського канону. Авторами циклу є Туве та Ларс Янсони.
Перший комікс «Мумі-троль і кінець світу» Туве Янсон став короткочасним проєктом для дітей у фінсько-шведській газеті «Ny Tid» 1945–1947 рр. Мисткиня намалювала його на прохання друга Атоса Віртанена. Щотижня з’являлься нові мальовані епізоди, які за сюжетом були візуальною адаптацією казки «Мумі-троль і комета». Згодом комікс був надрукований окремим виданням. На жаль, перша спрова створення коміксів не була успішною, випуск коміксів завершився вже через рік після жорсткої критики з боку опозиції: Мисткиню звинувачували в пропаганді буржуазних цінностей.
Згодом 1954 р. аналогічну пропозицію Т. Янсонотримала від British Associated Newspapers Комікс «Мумі» вперше був опублікований в газеті 20 вересня 1954 року. Ч. Саттон організував дуже широку рекламну кампанію на підтримку нового коміксу. Популярність газети зростала і в 1950-х роках її тираж сягав 12 мільйонів. А що вже говорити про величезну кількість спроб анімізувати текст. Деякі ви бачите тут.
Іншою поширеною формою візуалізації сьогодні є презентація — і в школі, і в університеті. Я вам представила свою презентацію. Якає моїм баченням повісті комета прилітає.
Презентація часто сприймається як технічний інструмент, але насправді вона також є формою роботи з текстом.
Коли ми створюємо презентацію до художнього твору, ми неминуче:
● відбираємо фрагменти;
● визначаємо, що є головним;
● вибудовуємо логіку подачі матеріалу;
● співвідносимо текст із візуальними образами.
У цьому сенсі презентація — це вже перший крок до аналітичної візуалізації, навіть якщо вона ще не завжди усвідомлюється як така.
Я дозволю собі тут коротко згадати власний досвід — презентацію до роману До Перевтілення
Це не просто ілюстративний супровід тексту, а спроба візуально осмислити:
Водночас сучасна візуалізація не обмежується ілюстраціями та презентаціями.
Сьогодні ми говоримо про візуалізацію як про цілеспрямовану інтелектуальну операцію, що дає змогу працювати із сенсом тексту.
У цьому ширшому розумінні візуалізація — це:
● згортання смислу: перехід від лінійного тексту до компактної смислової моделі;
● структуризація: виявлення внутрішньої логіки, зв’язків, опозицій;
● інтерпретаційна модель: фіксація певного способу прочитання тексту.
Тобто ми вже не просто «показуємо» текст, а моделюємо його розуміння.
Коли ми говоримо про візуалізацію тексту, дуже важливо поставити, здавалося б, просте запитання:
що саме ми візуалізуємо?
1. СМИСЛОВІ ВУЗЛИ ТЕКСТУ
Це ті моменти тексту, де:
● концентрується значення;
● перетинаються мотиви;
● загострюється конфлікт;
● відбувається злам у розвитку подій або образів.
Їч пов’язують із ключовими епізодами.
Або з концептуальними моментами, що формують інтерпретацію.
Візуалізація смислових вузлів допомагає:
● побачити внутрішню логіку тексту;
● відокремити головне від другорядного;
● зрозуміти, де саме текст «працює» найінтенсивніше.
2. Смислові вузли «Маленького принца»
У романі «Маленький принц» можна виокремити кілька базових смислових вузлів, які не збігаються з переліком персонажів:
Центральний вузол
Любов (Троянда)
Це ядро тексту, навколо якого вибудовується вся система смислів.
Любов тут зв’язок + відповідальність + вибір.
Інші вузли
● Дружба (Лис): як процес «приручення»
● Відповідальність: «ти назавжди відповідаєш за тих…»
● Самотність: стан людини у світі без смислів
● Дитинство: здатність бачити невидиме
● Дорослий світ: світ кількості, користі, влади
2. КОНЦЕПТИ Й ОБРАЗИ
Другим важливим об’єктом візуалізації є концепти — ті узагальнені смисли, навколо яких вибудовується художній світ тексту.
Це із презентації Кім Джійон, 1982 року народження Чо Намджу
Саме на цьому рівні візуалізація переходить від фіксації до інтерпретації.
3. ВНУТРІШНІ ОПОЗИЦІЇ ТА КОНФЛІКТИ
Третій надзвичайно важливий об’єкт візуалізації — внутрішні опозиції. Наприклад до фуги смерті
4. НАРАТИВНА Й КОМПОЗИЦІЙНА ЛОГІКА
Окремим об’єктом візуалізації є наративна організація тексту.
Ми можемо візуалізувати:
● послідовність подій;
● зміни перспективи;
● роль оповідача;
● часові зсуви;
● структуру розділів або частин.
Це особливо важливо в роботі з текстами, де:
● наратив не є лінійним;
● змінюється кут зору;
● наявні ретроспекції.
Візуалізація тут допомагає побачити форму тексту, а не лише його зміст.
5. ІНТЕРПРЕТАЦІЙНІ ВЕРСІЇ ТЕКСТУ
● з різних теоретичних позицій;
● з різним акцентом на проблематику;
● у різних культурних контекстах.
● В різних жанрах і видах мистецтва.
● Матінка кураж
IV. МОЯ ТИПОЛОГІЯ ВІЗУАЛІЗАЦІЙ, яка ґрунтується не на формах і не на цифрових інструментах, а на типі мисленнєвої дії, яку виконує читач щодо тексту.
Принциповим для мене є таке:
візуалізація — це форма роботи зі смислом. Саме тому одна й та сама форма (схема, карта, зображення) може виконувати різні функції — залежно від того, на якому етапі осмислення тексту вона виникає.
Я виділяю чотири типи візуалізації, які відповідають чотирьом рівням роботи з текстом.
1. ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ЯК ФІКСАЦІЯ
На цьому етапі візуалізація виконує функцію фіксації смислу: вона показує, що саме читач виніс із тексту як головне.
Тут доречні:
прості схеми, таблиці;
хмари слів;
ключові й другорядні образи
інфографіка.
Але важливо не чим ми користуємося, а що саме фіксуємо.
Фіксаційна візуалізація відповідає на запитання:
які смисли я вважаю центральними, а які — другорядними.
Для викладача це надзвичайно показовий рівень, адже він одразу демонструє:
чи бачить читач структуру тексту;
чи розуміє його ідею;
чи не зводить прочитання до сюжету.
Без цього рівня неможливі всі наступні, адже інтерпретувати можна лише те, що вже осмислено і зафіксовано.
2. ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ЯК ІНТЕРПРЕТАЦІЯ
— це перехід від фіксації до особистісного бачення тексту.
Тут візуалізація стає формою інтерпретації.
На цьому етапі читач уже не просто показує, що є в тексті, а моделює, як він його розуміє.
Саме тут з’являються:
метафоричні схеми;
ментальні карти;
кроссенси.
Інтерпретаційна візуалізація завжди варіативна.
Дві різні людини можуть створити принципово різні візуальні моделі одного й того самого тексту — і це не помилка, а цінність.
Цей рівень демонструє:
які образи стають домінантними;
які смислові зв’язки читач вважає суттєвими;
яку ідею він виносить у центр.
Фактично візуалізація тут є інтерпретаційним текстом іншою мовою — зоровою.
3. ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ЯК АРГУМЕНТАЦІЯ
Третій рівень — принципово інший за своїм статусом.
Тут візуалізація виконує функцію аргументації.
На цьому етапі вже недостатньо показати власне бачення — його потрібно обґрунтувати.
Саме тому тут з’являються:
фішбоун;
Опис кольорового фішбоуна
(роман Маркуса Зузака «Крадійка книжок»)
Запропонований фішбоун є прикладом візуалізації аргументації інтерпретації тексту.Його мета — не відтворити зміст роману, а показати логіку доведення інтерпретаційної тези.
1. Голова фішбоуна — інтерпретаційна теза
Праворуч розміщено голову риби, де сформульовано ключову тезу:
Слово як форма опору
Це не тема твору і не його ідея в шкільному розумінні, а інтерпретаційне твердження, яке потребує доказів. Саме від нього вибудовується вся подальша логіка.
Колір голови — теплий (помаранчевий), що візуально підкреслює активність, напругу, спротив.
2. Верхні кістки — причини (смислові підстави)
Верхній ряд кісток репрезентує узагальнені аргументи, тобто чому слово в романі можна трактувати як форму опору.
Тут подано чотири причини:
1. Протиставлення ідеологіїСлово протистоїть нацистській пропаганді та мові насильства.
2. Книга як свободаЧитання відкриває простір внутрішньої свободи в умовах тотального контролю.
3. Мова проти насильстваСлово не вбиває, а зберігає — на відміну від фізичної сили.
4. Читання як вибірКонтакт із текстом стає моральним актом.
Холодно-блакитний колір цих блоків підкреслює раціональний, концептуальний характер аргументації.
3. Нижні кістки — факти з тексту
Нижній ряд кісток містить конкретні текстові докази, які підтверджують кожну з наведених причин.
Тут візуалізовано ключові епізоди:
Лізель краде книжки — як акт привласнення смислу.
Читання у підвалі під час бомбардувань — слово сильніше за страх.
Книга Макса — письмо як спосіб виживання.
Смерть як оповідач — метафізичне підтвердження сили слова.
Фіолетово-ліловий колір цих блоків підкреслює зв’язок із художнім текстом, образністю, наративом.
4. Хвіст фішбоуна — висновок
Ліворуч розміщено хвіст риби, де сформульовано підсумок аргументації:
Слово зберігає людяність
Це вже не повтор тези, а узагальнення, до якого приводить система аргументів і фактів.
Зелений колір символізує життя, збереження, гуманістичний вимір тексту.
візуальні порівняння персонажів, концептів, позицій.
Візуалізація спрацьовує так само, як логіка наукового тексту:
формується теза;
добираються аргументи;
вибудовується система доказів.
Візуалізація стає інтелектуальною моделлю дослідження тексту.
4. ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ЯК ТВОРЧИЙ ПРОДУКТ
(я — автор)
Тут візуалізація перестає бути лише формою аналізу і стає самостійним авторським продуктом.
Йдеться про:
комікс;
відеоряд до тексту.
Покажу яку руханку підготувала до конкурсу Учитель року одназконкурсанток
На цьому рівні читач уже не лише інтерпретує текст, а вступає з ним у діалог.
Він бере на себе відповідальність за образ, за вибір, за акценти.
Принципово важливо: така візуалізація не може бути довільною.
Вона обов’язково потребує:
опори на текст;
пояснення інтерпретаційних рішень;
аргументації вибору образів.
Саме тому творчий продукт — це не «гра», а вища форма осмислення тексту, яка поєднує аналітичне, інтерпретаційне й естетичне мислення.
Підсумовуючи нашу розмову, важливо ще раз наголосити:візуалізація тексту — це не модна педагогічна тенденція і не набір зручних інструментів. Вона демонструє особливий спосіб мислення, який дає змогу працювати зі смислом тексту в умовах сучасної освітньої реальності.
Візуалізація не заперечує традиційні форми роботи з текстом , але водночас переводить читання на інший рівень — від лінійного сприйняття до структурного й інтерпретаційного.
Запропонована мною типологія візуалізації ґрунтується логіці руху думки над текстом. Вона дає змогу побачити, як читач:
спочатку фіксує смисл;
далі інтерпретує текст;
потім аргументує власне бачення;
і, зрештою, створює власний візуальний продукт у діалозі з автором.
Особливо важливо, що візуалізація повертає тексту право на багатозначність. Вона не спрощує літературу, а навпаки — робить видимими ті смисли, які важко втримати лише словами. Коли читач здатен візуалізувати текст, він перестає бути пасивним споживачем інформації і стає співтворцем смислу.
Коментарі